СТВОРЮЄМО НАСІННЯ І ДОВІРУ

Густота посіву кукурудзи

ГУСТОТА ПОСІВУ КУКУРУДЗИ

Насіннєві компанії останнім часом пропонують українському споживачеві досить великий вибір гібридів кукурудзи. Водночас зростає попит на високоякісне насіння кукурудзи, позаяк вона є надзвичайно економічно привабливою культурою.

На українському ринку зараз присутня велика кількість гібридів із досить високим потенціалом, у тому числі гібриди з невисоким ФАО. Водночас реалізація потенціалу сучасних гібридів, як правило, є недостатньою, оскільки багато сільгоспвиробників не завжди приділяють увагу ключовим чинникам формування врожайності, таким, як густота і рівномірність посіву, строки сівби, за дотримання яких можна досягти оптимальної врожайності й водночас оптимізувати (зменшити) витрати.

Високий потенціал зернових гібридів ранніх строків стиглості

Гібриди кукурудзи з ФАО до 300 згідно з прийнятою у Франції класифікацією вважають ранніми. Ранні гібриди кукурудзи, як правило, кремнисто-зубовидної форми та універсального напряму використання. За зовнішнім виглядом вони інколи програють гібридам силосного напряму. Але, якщо господар має за мету вирощувати кукурудзу на зерно, перевагу слід надати раннім гібридам зернової групи. При цьому варто зважити на кілька факторів, які забезпечать отримання високого врожаю зерна. Насамперед, це густота посіву. Ще за радянських часів загальна рекомендація для тогочасних гібридів становила близько 60 тис. рослин на 1 га, і дотепер багато господарів психологічно не можуть подолати цю 60-тисячну межу. Однак у разі сівби ранніх гібридів із такою густотою ми гарантовано недобираємо близько третини врожаю. Оскільки потенціал ранніх гібридів досить високий – 12–14 т/га сухого зерна (досвід передових агроформувань беззаперечно свідчить про це), фактор густоти є одним із важливих для практичної реалізації потенціалу гібридів.

Вивчення оптимальної густоти посіву

Наявні рекомендації (досить узагальнені) щодо густоти посіву гібридів беруть до уваги, як правило, вологозабезпеченість зони вирощування і групу стиглості. Однак вони не зважають на специфіку реакції конкретного гібрида на умови вирощування, тому їх слід коригувати, виходячи з експериментальних даних, отриманих у конкретних природно-кліматичних умовах.

Побудова й аналіз кривої урожайності

З метою оптимізації густоти посівів автор досліду вважає за необхідне встановлення для конкретної природно-кліматичної зони статистично-достовірної залежності між густотою посіву й урожайністю гібрида. Згідно з отриманими експериментальними даними щодо врожайності будують криву, на якій визначають точку максимуму – густоту посіву, за якої гібрид продемонстрував максимальну врожайність. Як правило, зі збільшенням густоти посіву, тобто в разі його загущення, врожайність знижується. То чи дійсно максимальна врожайність гібрида є єдиним показником, на який потрібно орієнтуватися?

Автор досліду вважає, що у виробництві слід прагнути отримати економічно виправданий результат, тобто практичний максимум. І, як правило, він не є фактично найбільшим, але досить близький до нього – відхилення від максимального показника не перевищує 5%.

Практичні дослідження

На угіддях Агрофірми «Сокільча» (Попільнянський район, Житомирська обл.) минулого року було проведено технологічний дослід з вивчення впливу густоти посіву на продуктивність гібридів кукурудзи «Євраліс».

Дослід мав на меті поряд із встановленням оптимальної густоти гібрида (максимальна урожайність) визначити діапазон густоти, у якому урожайність гібрида є економічно обґрунтованою (відхилення від максимально можливої урожайності не більше ніж 5%). Дослід проводили в досить великому діапазоні густоти – від 60 до 110 тис. рослин на 1 га і вивчали 6 варіантів із кроком у 10 тисяч (60, 70, 80, 90,100,110 тис./га).

За кожним із гібридів проведено кореляційно-регресійний аналіз отриманих результатів. Для цього використали інформацію про фактичну густоту гібридів на момент збирання. Адже на момент збирання через різноманітні причини густота стояння кожного гібрида була різною. Приміром, за густоти посіву 60 тис. насінин на 1 гектар густота стояння рослин одного гібрида на час збирання становила 58 тис./га, другого – 56 тис./га, третього – 57 тис. рослин на 1 га. Для аналізу з кожних 10 рослин поспіль відбирали качани. Повторність – триразова. Завдяки такому підходу вдалось отримати статистично достовірні залежності. Їх і проаналізували з точки зору як досягнення максимальної продуктивності, так і економічної доцільності.

На прикладі гібрида Сплендіс (ФАО 250) побудували криву залежності врожайності від густоти посіву. Найбільший урожай зерна отримано за густоти посіву на час збирання 86 тис. рослин. Оптимальний діапазон, де врожайність гібрида є практично максимальною (±5%), починався вже від 70 тис. рослин.

У досліджуваних гібридів межі оптимальної зони виявилися дещо різними, позаяк гібриди по-різному реагують на загущення. Так, у Сплендіса відхилення від визначеної оптимальної густоти посіву характеризується зниженням врожайності в межах 5% за зміни густоти ±16 тисяч. Гібрид Паролі (ФАО 260) на загущення реагував більш чутливо. Оптимальний діапазон його густоти становив інтервал ±12 тис. рослин до і після рівня максимальної врожайності.

Конкурентність рослин

Наприклад, для гібрида ЕС Бітл продуктивність була найбільшою за густоти на момент збирання 80 тис. рослин на 1 га, тоді як оптимальний діапазон починався від 66 тисяч. Тобто, якщо на час збирання густота посіву становитиме 70 тис., то суттєвого недобору врожаю не буде. Важливими є такі фактори, як строк сівби, одночасність отримання сходів і рівномірність розміщення рослин в рядку, що зумовлює їхню конкурентоспроможність. За даними французьких дослідників (Д. Лассер, Я. Флодро, ARVALIS), першим конкурентом паростка кукурудзи є сусідня рослина, що випереджає його на півлистка. Звісно, за умови рівномірного розміщення рослин і чистих від бур’янів посівів. Слід також дотримуватися рекомендацій щодо строків сівби – коли ґрунт прогріється до 8–10 °С.

Для гібрида ЕС Лаймс (ФАО 210) точкою максимуму є густота 82 тис., а оптимальний діапазон для нього починається від 70 тис. рослин. Тому густота посіву на час збирання у межах 70–82 тис. рослин буде оптимальною. Тобто, за густоти 75 тис. і 80 тис. врожайність буде практично однаковою, тобто меншою від максимально можливої не більше ніж на 5%. Водночас матеріальні витрати відрізнятимуться, а на великих площах – досить суттєво… Якщо очікується, що протягом вегетації умови зволоження будуть сприятливі, тоді варто дещо збільшити густоту посіву. Якщо ж рік прогнозується більш посушливим, культуру слід посіяти з меншою густотою.

Чинники формування врожайності

Якщо гібрид має ширший діапазон оптимальної густоти, це значить, що в разі зрідження посівів рослини виявляють високу компенсувальну здатність. На таких рослинах формуються більші качани, більша кількість насінин у качані, вони більші, а в разі загущення врожайність знижується не надто різко.

Деякі виробники свідомо висівають кукурудзу із більшою за рекомендовану густотою, аби заздалегідь зменшити ймовірні втрати від пригнічення бур’янами і знищення частини сходів ґрунтовими шкідниками. Але, якщо під час вибору густоти посіву кукурудзи вийти за межі оптимального діапазону, існує загроза недобору врожаю, позаяк за таких умов гібрид не зможе повністю реалізувати свій потенціал.

Поточного року дослідження продовжать у тому самому господарстві й розпочнуть аналогічні на Чернігівщині. Ймовірно, режим зволоження і теплозабезпечення поточного року внесуть свої корективи у досягнення максимальної урожайності, і залежно від цього крива врожайності рухатиметься вгору чи вниз. Але загалом тенденція щодо оптимального діапазону для окремого гібрида залишатиметься сталою, вважає автор.