СТВОРЮЄМО НАСІННЯ І ДОВІРУ

ГІБРИДИ РІПАКУ ОЗИМОГО ЄВРАЛІС СЕМЕНС ДЕМОНСТРУЮТЬ ХОРОШУ ЗИМОСТІЙКІСТЬ

ГІБРИДИ РІПАКУ ОЗИМОГО ЄВРАЛІС СЕМЕНС ДЕМОНСТРУЮТЬ ХОРОШУ ЗИМОСТІЙКІСТЬ

Ріпак озимий найбільш поширена олійна культура з родини капустяних. Серед капустяних (хрестоцвітих) культур він  є найбільш високоолійною культурою. Насіння його містить 45–50% напіввисихаючої (йодне число 94–112) харчової й технічної олії. Ріпакова олія містить 60–70% олеїнової кислоти. З 1 га посівів ріпаку одержують до 1,0 т олії та 0,5–0,6 т білкового корму. Для порівняння, з 1 га посівів такої цінної культури як соя, одержують лише 0,2 т олії та 0,7 т білкового корму.

Високі та якісні врожаї ріпаку озимого можна одержати лише за вчасної та якісної сівби, оптимальних нормах висіву обробленого протруйниками насіння з дотриманням рекомендованої глибини загортання. Відповідальне завдання при плануванні сівби – вибір сортового складу: необхідно враховувати генетичний потенціал, інтенсивність початкового росту, зимостійкість, біологічні особливості й адаптивність до різних умов вирощування.

Початок посівної кампанії ріпаку озимого 2015 року виявився надзвичайно складним. Адже, гострий дефіцит ґрунтової вологи не сприяв сівбі його в оптимальні строки, що не забезпечило отримання дружніх і повних сходів. Тепла і тривала осінь зумовила переростання рослин, що негативно вплинуло на проходження стадій загартування. Крім того, низькі температури повітря (-150С…-200С) в грудні без снігового покриву негативно вплинули на рівень зимостійкості. Істотний вплив на перезимівлю відіграла притерта льодова кірка. Утворюється вона, коли при відлигах сходить весь сніг, а вода, що утворилась, з настанням морозів замерзає. Залежно від глибини відтаювання ґрунту лід, або щільно притирається до поверхні ґрунту, або сковує його на глибину відтаювання і озимі опиняються вмерзлими у лід. Оскільки теплопровідність льоду в 5 разів вища ніж снігу, озимі вимерзають, погіршується також газообмін, знижується забезпеченість тканин рослин киснем, посилюються анаеробні процеси.

За даними Мін АПК, станом на 19.02. 2015 року, із посіяних 655,1 тис. га сходи озимого ріпаку отримані на площі 586,9 тис. га (90% до посіяних), з них в доброму та задовільному стані 389,4 тис. га (66%), в слабкому та зрідженому стані – 192,4 тис. га (33%), загинуло 5,2 тис. га, або 1%. За підрахунками близько 10% посівів (68,2 тис. га) не утворили сходів, найбільше таких площ в Полтавській, Дніпропетровській, Миколаївській та Донецькій областях.

 Пам’ятаймо, що генеративні органи, які визначають врожайність озимого ріпаку, закладаються на дуже ранніх стадіях розвитку рослин. Уже у фазі розетки, коли утворилося 6–8 листків, відбувається процес їх диференціації. Близько 70% врожайності озимого ріпаку визначаються його розвитком до настання зимового спокою (5–7 діб при температурі нижче +20С).

 Біологічна основа врожаю озимого ріпаку (зимостійкість та урожайність насіння) закладається восени і залежить, насамперед, від строків сівби. За оптимальної тривалості (50-60 днів) періоду утворення осінньої розетки рослини входять у зиму з добре розвиненою кореневою системою, що є основою їх успішної перезимівлі.

Розвиток кореневої системи ЕС Меркурій після ВВВ, 2016.png

Рис. 1. Розвиток кореневої системи ЕС Меркурій після ВВВ, 2016


Плануючи строки сівби, слід зважати на інтенсивність розвитку того чи іншого гібриду. Гібриди ріпаку озимого Євраліс Семенс відрізняються між собою різним ритмом розвитку і різними вимогами до строків сівби. Гібриди ріпаку озимого ЕС Гідромель, ЕС Алонсо, ЕС Наталі, ЕС Артіст та ЕС Дануб мають повільніший початковий розвиток восени й придатні до більш ранніх строків сівби. Гібриди ріпаку ЕС Меркурій та ЕС Нептун характеризуються більш стрімким розвитком восени, рослини є витривалішими до несприятливих умов середовища за пізніх строків сівби. Їх насіннєва продуктивність за таких строків не так швидко знижується. Наприклад, гібриди ЕС Меркурій і ЕС Нептун  придатні для пізніх строків сівби. Відповідно, за ранніх строків вони потребують обов’язкового внесення регуляторів росту.

Сходи ріпаку озимого за пізніх строків сівби, що мають 3–4 листки, не проходять загартування й гинуть за температури -6…8 0С. При доброму загартуванні ріпак переносить зниження температури на рівні кореневої шийки до -12…14 0С, а за наявності снігового покриву в 5–6 см –                  до -23…250С і навіть до -30 0С. Найкраще перезимовує за висоти рослини 10–15 см.

Найкраще перезимовують рослини з розеткою 6–10 справжніх листків, діаметром кореневої шийки не менш ніж 8 мм і висотою розташування точки росту – не вище 2–3 см (рис. 2).

Меркурий Стан кореневої шийки рослин ріпаку озимого після ВВВ, 2016.jpg

Рис.2. ЕС Меркурий. Стан кореневої шийки рослин ріпаку озимого після ВВВ, 2016.jpg


Нептун Стан кореневої шийки рослин ріпаку озимого після ВВВ, 2016.jpg

Рис. 3. ЕС Нептун Стан кореневої шийки рослин ріпаку озимого після ВВВ, 2016.jpg


Дануб Стан кореневої шийки рослин ріпаку озимого після ВВВ, 2016.jpg

Рис.4. ЕС Дануб Стан кореневої шийки рослин ріпаку озимого після ВВВ, 2016.jpg


Чисельними дослідженнями та спостереженнями Євраліс Семенс встановлено, що на зимостійкість ріпаку істотний вплив мають норми висіву насіння. Завищені норми висіву сприяють витягуванню центрального пагона, що збільшує ризик вимерзання рослин, або їх вилягання у процесі вегетації, створює ідеальні умови для розвитку хвороб, знижує їх продуктивність. Занижені норми висіву призводять до небажаних наслідків: підвищенню забур’яненості посівів, формуванню недостатньої кількості стручків на одиницю площі, зниженню урожайності.

За несприятливих умов та пізніх строків сівби кількість насіння на одиницю посівної площі необхідно збільшувати на 10–20%.

Гібриди ріпаку озимого Євраліс Семенс за оптимальних строків сівби забезпечують високу зимостійкість та бажану густоту стеблостою на час відновлення весняної вегетації. ЕС Меркурій – найкращий гібрид в плані зимостійкості, що підтверджено численними результатами з тестування гібриду протягом багатьох років у різних ґрунтово-кліматичних умовах. Толерантними до несприятливих умов перезимівлі також є ЕС Дануб та ЕС Нептун.

 

Практичні рекомендації Євраліс Семенс для підвищення продуктивності ріпаку озимого

 Передвесняний період і частково весняний для рослин ріпаку є одним із найкритичніших. Швидке наростання позитивних температур може призвести до скорочення міжфазних періодів культури, тому обов’язковим є ранньовесняне підживлення азотними добривами.

При поновленні вегетації ріпаку озимого навесні слід забезпечити збалансоване мінеральне живлення рослин, а також 1–2 разову їх обробку одним із препаратів із ретардантними властивостями для затримки фази стеблування рослин та досягнення якомога більшого їх гілкування у пізніші фази розвитку.

Вносити азотні добрива необхідно якнайраніше, з тією метою, щоб використати умови короткого дня для вегетативного розвитку ріпаку озимого. У першу чергу необхідно провести підживлення ослаблених посівів, підвищуючи дозу азоту на 40–60 кг/га. Під культуру можна використовувати всі форми і види азотних добрив: аміачну селітру, сечовину, сульфат амонію тощо, але перевагу надають тим, що містять амідну форму, а також сірку. Нітратні форми доцільно використовувати на слабких посівах, оскільки за їх використання спостерігається інтенсивний ріст листкової поверхні, що підвищує ризик вилягання.

Внесення азотних добрив доцільно проводити по таломерзлому ґрунті, але надто раннє внесення може призвести до вимивання нітратів або до їх поверхневого стоку. Краще використовувати карбамід, щоб запобігти можливому вимиванню нітратів у ґрунтові води.

По мірі генеративної диференціації у рослин ріпаку виникає подальша потреба в азоті, тому внесення другої дози азотних добрив слід провести у фазі появи великих бруньок, але не пізніше початку цвітіння. Величина другої дози визначається як різниця між загальною кількістю азоту, який унесено, і величиною першої дози.

Ріпак відноситься до культурних рослин, які вимагають для свого росту і розвитку відносно багато бору. Він відіграє важливу роль в біології запліднення, підвищує еластичність тканин і, отже, знижує розтріскування стебел і кореневої шийки при зниженні температури і сильному рості, у зв’язку з чим зменшується ураженість рослин хворобами. Крім того, бор сприяє приросту коренів, що позитивно впливає на початок росту навесні.

Ріпак озимий  поглинає близько 25% бору восени, тому його необхідно вносити у вигляді підживлень. Останнє підживлення борвмісними добривами проводять навесні у фазі диференціації бруньок, що є оптимальним терміном його внесення. Ефективне його застосування навесні із цинком (формування пиляків). За нестачі бору в ґрунті рослини ріпаку з запізненням виходять із фази розетки, у них сповільнюється ріст, молоде листя має більш світле забарвлення, краї листових пластинок скручені.

 

Особливу увагу слід приділити пізнім посівам ріпаку озимого, так як для слабких, недостатньо розвинених рослин весняний період може бути критичним. Недостатньо розвинена коренева система не в змозі компенсувати втрати рослиною вологи за чергування плюсових (денних) та мінусових (нічних) температур. Слабкі посіви, вдало перезимувавши під снігом, інколи не можуть витримати такої зміни температурного режиму і гинуть.

 

ВИСОКИХ ВАМ УРОЖАЇВ!